Поради батькам

Булінг. 

Поради батькам

Роль сім’ї в адаптації школярів

 Родина – це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині – це любов батьків до своїх нащадків. В цей складний для дитини період, батьки повинні бути поруч, в будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Вони повинні бути терплячими й уважними

Але батьки по різному розуміють і визначають любов до дитини.

Ось як нерідко виглядає спілкування люблячих батьків з дитиною :

“Знову ти плутаєшся у мене під ногами!”, “Займись чим не-будь”, - обурюється мама готуючи обід.

“Не чіпляйся до мене, не бачиш, що я зайнятий” – бурчить батько збираючись на недільну рибалку.

“Господи, от звалився на мою голову! – вигукує бабуся якій на вечір “підкинули” онука, зруйнувавши її власні плани. – З таким неслухом як ти одна морока!”

“Такий шибеник росте! – скаржиться дідусь сусідові в присутності онука. – Батьків зовсім замучив, та й нас з бабусею з світу зживає!” 

Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання:

-         Я тисячу разів говорив тобі що…

-         Скільки разів треба повторювати…

-         Про що ти тільки думаєш…

-         Невже тобі важко запам’ятати це…

-         Невже тобі незрозуміло, що…

-         Ти такий самий (така сама), як і …

А тепер порівняйте наскільки рідше звучать атак звані бажані висловлювання:

- Ти в мене найрозумніший.

- Ти в мене найкраща.

- Ти мене завжди правильно розумієш.

- Я нікому так не вірю, як тобі.

         Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналітичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мати) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися.

                   

Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників.

Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров’я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів.     

Під час виконання домашніх завдань дитиною контролювали  дотримання санітарних вимог.

         Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, – потрібно сприймати її як рівнозначного учасника спілкування.

         Будьте уважними до дитини, а, також, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв’язати її. 

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

• Не ставте забагато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Поради для батьків

Десять заповідей для батьків:

·        Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

·        Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

·        Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

·        Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

·        Не принижуй!

·        Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

·        Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

·        Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

·        Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

·        Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою. 

Пам'ятайте:

• Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.

• Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

• Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.

• Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.

• Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

• Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

• Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

• Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

• Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Притчі про дітей

Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди зморений ы засмиканий, і побачив, що в дверях його чекає п’ятирічний син.

-Тату, можна у тебе дещо запитати?

-Так, що сталось?

-Тату, а скільки ти отримуєш?

-Це не твоя справа! – роздратувався батько. – І потім, для чого тобі це?

-Просто хочу знати. Будь ласка, скажи, скільки ти отримуєш за годину?

-Взагалі-то, 500. А що?

-Тату, – син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима. – Тату, ти можеш зайняти мені 300?

Ти питав мене лише для того, щоб я тобі дав грошей на яку-небудь безглузду іграшку? – закричав батько. – Негайно марш до себе в кімнату і лягай спати!.. Не можна бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно зморююсь, а ти себе так нерозумно ведеш.

Малюк тихо плачучи пішов до себе в кімнату і зачинив за собою двері. А його батько продовжував стояти і злитися на «нерозумне» прохання сина. «Як він сміє питати мене про заробітну платню, щоб потім попросити грошей?»

Але потім, через деякий час батько заспокоївся і почав розмірковувати: «Може, йому дійсно щось важливе треба купити. Що там три сотні, він ще взагалі ні разу у мене не просив грошей». Коли він зайшов у дитячу, його син вже був у постелі.

Ти не спиш, синку? – запитав батько.

Ні, тату. Просто лежу, – відповів хлопчик.

Я, здається, занадто грубо тобі відповів, сказав батько. – У мене був нелегкий день, і я просто зірвався… Прости, синку. На, тримай гроші, котрі ти просив.

Хлопчик сів на ліжко і посміхнувся.

Ой, татку, спасибі! – радісно закричав він.

Потім хлопчик заліз під подушку і дістав ще декілька зім’ятих купюр. Його батько, побачивши, що у дитини вже є гроші, знову розізлився. А малюк склав всі гроші разом і, ретельно перерахувавши купюри, знову подивився на батька.

Для чого ти просив гроші, якщо в тебе вже є ? – сердито промовив батько.

Тому що у мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, – відповів хлопчик. – Тату, тут рівно п’ятсот. Можна я куплю одну годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше, я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами.

Притча про мудрість

Поки він був маленьким, у нього було тільки Бажання. Воно голосно кричало: "Хочу!".

Він підріс і у нього з'явився Обов’язок. Він наполегливо повторював: "Треба!".

Він підріс ще й у нього з'явився Страх. Він зловісно шепотів: "Боюся!".

Слідом за Страхом прийшов Сумнів. Він тихо мимрив: "Не так ...".

Трохи пізніше прийшла Впевненість. Вона твердо заявляла: "Вперед!".

Потім прийшла Шкідливість. Вона хихотіла: "Навпаки!".

І прийшла подружка Шкідливості - Лінь. Вона позіхала і казала: "Завтра".

І кожен раз, коли він збирався щось зробити, з різних куточків душі лунали крики, голоси, шепіт. Він чув всіх і не чув нікого. Він не знав кого слухати, а кого - ні, хто хоче допомогти, а хто - просто поговорити. Він швидко втомлювався і нічого не міг робити.

В один момент прийшла Гнучкість, яка могла слухати всіх і давати лише одну ділову пораду. Іноді Гнучкість говорила як Впевненість, іноді як Сумнів, іноді як Бажання. Вона щоразу була різною, але кожен раз творила чудеса і приносила користь.

Лише в глибокій старості він зрозумів, що під ім'ям Гнучкості ховалася … МУДРІСТЬ.